Вы ещё не с нами? Зарегистрируйтесь!

Вы наш автор? Представьтесь:

Забыли пароль?





Сходження

Ицхак Скородинский

Форма: Поэма
Жанр: Экспериментальная поэзия
Объём: 399 строк
Раздел: "Мир поэтики билингвы"

Понравилось произведение? Расскажите друзьям!

Рецензии и отзывы
Версия для печати



На вершині Джомолунгми поезії російської
(напередодні Сходження)

По-о-ое-е-ети!
Сюди!!!
Глянь!
Та ні, ти глянь, глянь!
Бачиш крапку – сліпучу..
Бачиш?!
То –
на вершині
Джомолунгми поезії…
Якої, якої?
Авжеж, що російської –
спиною до всіх,
і над хмарами…
Бачиш…
Юна…
Яка, така, юна?!
А ось – така собі -
Мориц…
Старою стоїть!!!
З льодорубом.

* * *

Сходження на літ вершок з восьми сходинок кам'яних

Вперед-мови!

Кожного разу,
от, як починати
цей ритурнель свій,
я щиро дивуюся?
На соковитих лугах поливних,
сонм піїтів що пурхають,
боже!
їх крила в прозор кришталеві..
Дивися…
Їх погляди –
Щиро бездонні.
А їх піруети…
Гармонія звуку і кольору..
Смак їх чудовий…
Це з їх медозборів,
амброзією -
мажуть по Вашим,
читач мій,
вустам…
Перед їх Б.Г.-лепієм вибраних,
я просто Хомо безхвостий…

Проте…

Пора вже збиратися
і за відсутністю крил,
або гелікоптера власного –
у рюкзачку –
тропоруб,
крюки слів,
зчленувань поетичних вірьовки,
а
в очумілій моїй голові -
вітер строф очманілих..

Сходинка перша

Це – елементарно,
практично кожен,
пригадавши чиюсь дивну мить
і, протискуючи вірш в нескінченність,
ось на цьому на самому місці
може твір, або три …дцять таких напартачити…
Нічого не поробиш,
коли ти у джунглях закляк.

Сходинка в двовірш

Тут передгір'я –
дивишся на вершину з надією –
щоб, хоч щось, та побачити.
…Далі йду обережно –
Трясовина наскрізь усічених імпрешенів –
запросто може мене засмоктати…
Так і будеш,
в японських сонетах -
чотки хоку та танків
по горло в болоті
побулькувати…

Тріо

А ось з цим рядком все ясно –
тут табір, перший базовий,
у чагарниках стежок…
Царство бардів, гітарного дзвону ї пісень..
Тут можна розслабитися.
І залишитися
навіки…
Але,
я!!!
Я звідси не рушу без проблиску думки,
так,
без проблиску думки – про що?!
І якщо це любов – як здурілий кидаюсь на скелі
через пропасти сенсу,
зриваючи
лавини
каменепадів скажених..
А за крок до вершини повинен…
Я винен зірватися.

…У банальний надрив

Вірш намба фо-о-о

Після цього,
якщо чіпляючись чим можна,
доповзеш до строфи,
то, як снила риба,
мариш
…озером мариш
хочеться,
ух,
черевом плюхнувшись –
ДИХАТИ!!!


Пентавірш

Під п'ятою у п'ятої,
назавжди ї навіки проклятої,
тій —
я,
від сонця і снігу осліплий.

…Майже осліплий.
І до того ж – на лісовика більше схожий, чим на людину,
проповзаю…

Шоста – задісмертизирована у дусі сіоністського реалізьму.

Так, проповзаю з шостої частини суші якраз до краплі Ізраїлю.
Але і тут – ні волі, ні спокою,
а градус тій, вічної стіни назавжди негативний,
світ ірраціональний,
тут КНИГА диктує ПОЕЗІЇ…
Тут…
Я переконую самого себе в тому,
що в цій прекрасній країні
все не можна і всім не треба.
І я розвертаю простір під кутом 110 градусів…

І що ж там?

Не у лад, і не в склад,
ну, а звідки?!
З дитинства, авжеж,
параноїк ричить – паразит.
- Руки вгору *раку вниз,
признавайся – сіоніст!

Самий передостанній рубіж

А ось з цією сходиною —
ніяких таких заморок –
у позі лотоса,
зосередившись і насупившись весь,
медитуючи, і
хуль-цзу на грудях розірвавши,
суть речей осягаючи,
підстрибую…

…Не злітаючи.


До восьмої

З цією просто – я хитрий,
тягнув я її на вершину в своєму рюкзаку.
Тут пов'яжемо метафоркою
яскравою, яскравою,
біля – пришпандорім риму зворотну,
а після –
перенесення у перескок,
і додавши гачків красномовства –
фокус-покус.
І я на вершинці!!!
А, от -
відсіля
і якщо,
літдіагностік місцевий
не заволочить місцевість
туманом своїх міркувань,
мі-мі-ку,
я і зможу на сході побачити,
десь,
у вірт Лукомор'ї –
пік Шевченка…
У ноосфері поезії…

Чарівної!

УКРАЇНСЬКОЇ!!!

І дорогу до неї, так виразно бачу тепер…

Після слів всіх оцих.

Добре – хоч спускатися не потрібно,
від екрану довбешку свою відірвав,
і…
Додому.
Раз-два і клік –
і
я
удома.
В глибинах пустелі біблейської …
На Батьківщині внучка -
в місцевих трущобах-хрущобах,
нетанійогах.

Все…
Здох…

Задубів і хроплю…

.................
Русский вариант
.................



На Джомолунгме поэзии русской.

(в преддверии Восхождения)

По-о-оэ-э-эты! Сюда!!!

Глянь!
Нет, ты глянь!

Видишь точку –
слепящую….

Видишь?!

То –
на вершине
Джомолунгмы поэзии русской –
спиною
ко всем нам,
и над облаками….

Видишь,
Юнна….

Старушкой
стоит.
С ледорубом.

* * *


Восхождение на литвершинку из гряды восьмистрочий


Преди-слов-и-йе!

Каждый раз,
перед тем, как начать ритурнель свой,
я искренне так удивляюсь –
ну, зачем?
Вон, на сочных лугах поливных,
сонм пиитов порхающих,
боже! их крылья прозрачно хрустальны….
А взгляды…
Посмотрите в их взгляды –
они широки и бездонны…
А их пируэты -
… гармония звука и цвета….
А вкус….
Это с их медосборов
амброзией машут по Вашим, читатель, губам….
Перед их Б.Г.-лепием избранных
я просто хомо бесхвостый….

Однако, пора собираться
и за
неимением крыльев,
или хотя бы…
геликоптера личного –
в старом моем рюкзаке –
тропоруб,
крючья слов, сочленений словесных веревки,
а в шальной голове
ветер строф поэтических….

Первостишие

Это –
элементарно,
практически каждый,
вспомнив чудное чье-то мгновение, и
пролонгируя этот процесс в бесконечность
может целый роман накропать….
Или три… дцать –
тут тропиков властвует ярость….

Двустишие

Здесь предгорье –
глядишь на вершинку с надеждой –
чтоб, хоть что-то увидеть бы….
Дальше иду осторожно –
трясина
усеченных импрэшенов –
запросто может меня засосать –
так и будешь потом
до кончины….
Четки хокков и танков
по горло в болоте…
пробулькивать….


Трио

А вот с этой строкою всё ясно –
здесь лагерь,
первый базовый, в зарослях троп….
Царство бардов, гитарного звона и песен….
Здесь расслабиться можно,
здесь можно остаться навеки….
Но, я!!!
Я не двинусь отсюда без проблеска мысли,
да, без проблеска мысли – о чем?!
Если это любовь –
как безумный бросаюсь на скалы
через пропасти смысла,
срывая лавины
камнепадов словесных….
А почти у вершины
я должен,
я просто обязан
сорваться…
в банальный надрыв….


Стих нимба фо-о-о.

После этого…,
если цепляясь чем можно,
доползёшь до строфы,
то, как снулая рыба,
грезишь…
озером, хочется, ох,
брюхом плюхнувшись в воду –
ДЫШАТЬ!!!
И не в лад,
и не в склад –
ну, откуда?!
…Из детства,
параноик орёт – паразит.
- Руки вверх, *опу вниз,
признавайся – сионист!

Пентастих

Под пятою у пятой,
навсегда и навеки прОклятой,
той….
Я от солнца и снега ослепший –
почти…,
и к тому же – на лешего больше похожий, чем на
человека,
проползаю…



Шестая – задисметризированная в духе сионистского реализьма.

с шестой….
части суши
в Израиль….
Но и здесь –
ни покоя,
ни воли,
а градус
той,
вечной
стены
навсегда
отрицателен,
мир
иррационален,
здесь
КНИГА
диктует
ПОЭЗИИ,
здесь….
Я
убеждаю самого себя в том, что
в этой прекрасной стране всё нельзя и всем можно, и я
разворачиваю пространство под углом 110 градусов,
и вижу, как спаянные навеки, мимо трибун Главного
Раввинатского Суда Справедливости идут стройными
пуримскими колоннами творчески настроенные интеллигенты,
а кто-то снова гундит им с высоты своего рукоположения.
- Дорогие и не очень товарищи и дорогие наши господа!
Сейчас, мимо нашей трибуны проходит,
уже пятая по счету колонна литераторов.
Это колонна действительных членов
русскоязычной секции Союза Писателей Израиля,
входящих в эту минуту в самое южное в мире
литературное объединение «Среда Обетованная».
Нашим славным товарищам и господам литераторам –
Уу-а-а-ууу-аааа!!!
Это раздаются радостные звуки шофара.

Самый предпоследний рубеж

А вот с этим стихом
никаких заморочек –
в позе лотоса,
сосредоточившись,
и…
набычившись, весь,
медитируя,
и…
хуль-
цзу
на груди разорвав,
суть вещей
постигая….
подпрыгиваю,
не взлетая….


К восьмой.

С этой просто –
я хитрый,
тащил я ее на вершину в своем рюкзаке.
…Здесь повяжем метафоркой,
возле –
пришпандорим обратную рифму,
а после –
перенос,
перескок,
и прибавив крючков красноречья –
фокус-покус….
И я на вершинке словесности русской!!!
…Отсюда,
если литдиагностик наш, местный
не заволочёт
местность эту туманом своих рассужданствий,
я смогу на закате увидеть,
где-то там…
в Лукоморье волшебном,
в районе седых Джималаев –
Джомолунгму поэзии русской….
И путь к ней….
Так явственно вижу….


После слов и этих всех.

Хорошо – хоть спускаться не нужно,
от экрана башку оторвал и …
домой…
Раз-два-клик – и я дома,
в глубинах библейской пустыни….
Я …
на Родине внучка -
в местных трущобах-хрущёбах…,
нетаниёгах….
Всё….
Выдохся….
Сдох….























© Ицхак Скородинский, 2013
Дата публикации: 2013-12-08 12:42:32
Просмотров: 938

Если Вы зарегистрированы на нашем сайте, пожалуйста, авторизируйтесь.
Сейчас Вы можете оставить свой отзыв, как незарегистрированный читатель.

Ваше имя:

Ваш отзыв:

Для защиты от спама прибавьте к числу 6 число 90: