Вы ещё не с нами? Зарегистрируйтесь!

Вы наш автор? Представьтесь:

Забыли пароль?





Химерною в’яззю сплітаючись щільно тілами

Ицхак Скородинский

Форма: Миниатюра
Жанр: Любовно-сентиментальная проза
Объём: 2065 знаков с пробелами
Раздел: "Мир билингве"

Понравилось произведение? Расскажите друзьям!

Рецензии и отзывы
Версия для печати



Химерною в’яззю, сплітаючись щільно тілами,
тій, першою нашою ніччю з тобою,
ніяк ми не думали - так і залишимось сплутаними
…у тропіках цих, волохатих до ніжності…

А що це навік, посміялися б разом, не знаючи долі своєї.
Але…
Як ніжно і бережно ти шепотіла у душу мою полонену,
щоб зав'язь кохання коріння пустила, куди, ну, звичайно, в серця,
ну, куди ж ще…
А я, поцілунками застив солодкі вуста, щоб
моє все в твоє перевтілити через торішнє…

І ось вона, дурість людська,
а ще може і божою волею,
світ олеандровий наш,
вдихаємо пристрасну муку,
і
…в непритомність,
сік цвіту заходить у очі,
отруйні його глюкозиди загороджують наші серця тріпотіти, бо…
Квітка любистку наповнює наші свідомості чарами червня, і
…до одурманення.

Зв'язані небом…

Розтерзані…

Мороком марним розбовкані,
в комі любовній і з посмішкою із блаженною там,
до самої, самої смерті вже перебувати навіки, навіки, навіки.

Слов'янською сув’яззю в вірші у цьому…
І лише, гой, лишенько-лише, навіки, навіки
…удвох.
..........................................
Русский вариант
..........................................

Причудливой вязью, сплетаясь телами, той, самою первою нашей пригубленной ночью, никак мы не думали - так и останемся спутанными в этих, тропиках, влажных до нежности…
А что это навек, посмеялись бы вместе, не зная предчувствий судьбы…
Но ты, колыхая пленённую душу мою, шептала, шептала свои привороты, чтоб завязь та корни пустила, куда, ну, конечно, в сердца, ну, куда же ещё, а я, поцелуями застив глаза, всё моё и твоё превращал во вселенское…
И вот она, дурость людская, а может и божия воля, олеандровый свет наш, вдыхаем ту страстную муку, и в обморок, сок застилает глаза, гликозиды его заставляют сердца трепетать, а цветок наполняет сознания красным и …до одурения.
Связаны…
Вызваны…
Вызвонены томнооким тем мороком, в коме любовной с улыбкой блаженной, до самой, до смерти уже пребывать там, навеки, навеки, навеки…
Славянскою вязью в стихе этом только и только вдвоём…


© Ицхак Скородинский, 2016
Дата публикации: 02.02.2016 16:01:53
Просмотров: 470

Если Вы зарегистрированы на нашем сайте, пожалуйста, авторизируйтесь.
Сейчас Вы можете оставить свой отзыв, как незарегистрированный читатель.

Ваше имя:

Ваш отзыв:

Для защиты от спама прибавьте к числу 40 число 87: