Вы ещё не с нами? Зарегистрируйтесь!

Вы наш автор? Представьтесь:

Забыли пароль?





Ні тебе, ні Парижу

Ицхак Скородинский

Форма: Стихотворение
Жанр: Стихи на иностранных языках
Объём: 81 строк
Раздел: "Мир поэтики билингвы"

Понравилось произведение? Расскажите друзьям!

Рецензии и отзывы
Версия для печати


Від того, від того, від того,
що душа, як той чобіт зносилася,
човгае, човгае, човгае...

і, як загнаний звір, прикидається чорним страховиськом в житі.

…А з дзеркала тупо вдивляється в мене дідок – біс словесний….

А серце...

Не римується з долею...

Що ж!

Я приймаю все це, щоб тот біль дотерпіти до смерті.

І, ДИВO!

Є для мене за що учепитися –
гуску зловивши у на лузі зеленому під Запорізькою Січчю,
видираю з хвоста
пару пір'їн, що кращі,
і,
з картріджів
викинутих,
приготую чорнило...

А потім,
вночі,
над листом білопінним свої воркування та сни
починаю...

Розкреслювати...

У саду...

Ось, доріжка, пирієм зарослая слизьким,
до кручі,
тінь твоя під горішиною,
світом освітлена...

З неба –
виразно –
голос:
– Усе, мій коханий, прости!
Ні тебе,
ні Парижа я вже на побачу,
я вже на побачу-у-у.
...Ніколи

Ні!!!

Лечу за тобою,
Ой, ти, божечка-боже, це ребра...
це ребра мої...

…Оговтавшись,
приклавши холодного до голови
просвітленої...

Знов...

Шепочу за луною твоєю услід:
– Ні тебе,
… ні Парижу,


Ніколи, ніколи, ніколи…

* * *

Ни тебя, ни Парижа


От того, что душа износилась до дыр
и, как загнанный зверь, притворяется мертвой…

А сердце…

Не рифмуется с жизнью.
…А из зеркала тупо глядит на меня старичок – бес словесный….
И я принимаю всё это, чтоб жизнь дотерпеть до конца….

ЭКА НЕВИДАЛЬ!
Есть мне за что уцепиться –
живого гуся изловив на планете Земля,
выдираю
пару перьев получше,
из картриджей старых готовлю чернила….

И ночью
над листом белопенным
свои воркования-сны начинаю расчерчивать….

Сад….

Вот, дорожка, пыреем заросшая скользким,
к обрыву,
тень твоя над обрывом, луной освещенная –
голос -
отчетливо –
- Всё, мой любимый, прощай!
Ни тебя, ни Парижа
я уже никогда не увижу-у-у….

Лечу за тобой – боже – ребра!

…Опомнившись, лед приложив к голове просветленной,
повторяю за эхом твоим –
- Ни тебя,
… ни Парижу
… я уже…

никогда, никогда, никогда….



© Ицхак Скородинский, 2008
Дата публикации: 2008-04-17 00:16:56
Просмотров: 1493

Если Вы зарегистрированы на нашем сайте, пожалуйста, авторизируйтесь.
Сейчас Вы можете оставить свой отзыв, как незарегистрированный читатель.

Ваше имя:

Ваш отзыв:

Для защиты от спама прибавьте к числу 31 число 69:

    

Рецензии

Мені дуже сподобався ваш вірш. Він такий незвичний, цікавий… досить виразний, емоційний та сумний. Справжнє кохання, справжня самотність, справжній вірш. Дякую вам) Було дуже приємно його читати. Ще повернусь. Обов'язково.

Ответить
Маргарита, приходите.
Спасибо Вам.
Маргарита Ротко [2008-04-17 01:12:04]
човгає, ні?)

я просто помовчу
не хочу - зайвого

Ответить