Ріка поезії струмує, завмираючи
Ицхак Скородинский
|
Форма: Стихотворение
Жанр: Экспериментальная поэзия Объём: 40 строк Раздел: "Мир поэтики билингвы" Понравилось произведение? Расскажите друзьям! |
Рецензии и отзывы
Версия для печати |
|
Ну, що ж, ти, славний мій шалтай-болтайський вірш, пошебуршив тихесенько і …стих… Ріка поезії струмує, завмираючи. Звичайно ж, що вона тече з протоків раю, а я сиджу на березі її із киселю. І що мені?! Зірвавши спіднє упірнати в глибину… І дерти вірші з нір, як раків… В смерть… А після палець в рота, щоб угамувати кров, і… І жадібно дивитися, як купа ця ворушить вусами… В окропі… Та намагається затвердити бажання, моїй приваби до пінистого пірнання… А світло сонячний трепече в небесі, парує в облаці, срібробородясь. А я, дурило, захмелів і розумію - суть життя проста! Наївсь, напивсь, лежи собі… Ї дивись! Ріка поезії струмує у свідомість… Звичайно ж, що вона тече… Тече… Втікаючи в вуста… * * * Ну, что ж, ты, славный мой шалтай-болтайский стих, пошебуршал тихонечко и …стих. …Река поэзии струится, замирая… Конечно же, она течёт в преддверье рая, а я сижу на берегу её кисельном… И что мне?! Сняв исподнее нырять… И драть стихи из нор, как раков? В смерть… А после палец в рот, чтоб крови не видать.… И жадно так глядеть, как эта куча шевелит усами в кипятке, пытаясь утвердить любови всплеск… Вотще! Моей любви к пенящемся заплывам… Свет солнечный трепещет в небеси, ныряя в облаци… Сребробородясь… А я, дурило, захмелел и понимаю, что жизни суть проста! И в новь пытаюсь втиснуть рифму – господи, прости… Хотя бы в осознание стиха… …Река поэзии струится, замирая… Конечно же, она течёт… Течёт… Втекая… В мои остекленевшие уста… © Ицхак Скородинский, 2012 Дата публикации: 08.01.2012 18:03:51 Просмотров: 3251 Если Вы зарегистрированы на нашем сайте, пожалуйста, авторизируйтесь. Сейчас Вы можете оставить свой отзыв, как незарегистрированный читатель. |
|