Химерною в’яззю сплітаючись щільно тілами
Ицхак Скородинский
|
Форма: Миниатюра
Жанр: Любовно-сентиментальная проза Объём: 2065 знаков с пробелами Раздел: "Мир билингве" Понравилось произведение? Расскажите друзьям! |
Рецензии и отзывы
Версия для печати |
|
Химерною в’яззю, сплітаючись щільно тілами, тій, першою нашою ніччю з тобою, ніяк ми не думали - так і залишимось сплутаними …у тропіках цих, волохатих до ніжності… А що це навік, посміялися б разом, не знаючи долі своєї. Але… Як ніжно і бережно ти шепотіла у душу мою полонену, щоб зав'язь кохання коріння пустила, куди, ну, звичайно, в серця, ну, куди ж ще… А я, поцілунками застив солодкі вуста, щоб моє все в твоє перевтілити через торішнє… І ось вона, дурість людська, а ще може і божою волею, світ олеандровий наш, вдихаємо пристрасну муку, і …в непритомність, сік цвіту заходить у очі, отруйні його глюкозиди загороджують наші серця тріпотіти, бо… Квітка любистку наповнює наші свідомості чарами червня, і …до одурманення. Зв'язані небом… Розтерзані… Мороком марним розбовкані, в комі любовній і з посмішкою із блаженною там, до самої, самої смерті вже перебувати навіки, навіки, навіки. Слов'янською сув’яззю в вірші у цьому… І лише, гой, лишенько-лише, навіки, навіки …удвох. .......................................... Русский вариант .......................................... Причудливой вязью, сплетаясь телами, той, самою первою нашей пригубленной ночью, никак мы не думали - так и останемся спутанными в этих, тропиках, влажных до нежности… А что это навек, посмеялись бы вместе, не зная предчувствий судьбы… Но ты, колыхая пленённую душу мою, шептала, шептала свои привороты, чтоб завязь та корни пустила, куда, ну, конечно, в сердца, ну, куда же ещё, а я, поцелуями застив глаза, всё моё и твоё превращал во вселенское… И вот она, дурость людская, а может и божия воля, олеандровый свет наш, вдыхаем ту страстную муку, и в обморок, сок застилает глаза, гликозиды его заставляют сердца трепетать, а цветок наполняет сознания красным и …до одурения. Связаны… Вызваны… Вызвонены томнооким тем мороком, в коме любовной с улыбкой блаженной, до самой, до смерти уже пребывать там, навеки, навеки, навеки… Славянскою вязью в стихе этом только и только вдвоём… © Ицхак Скородинский, 2016 Дата публикации: 02.02.2016 16:01:53 Просмотров: 2734 Если Вы зарегистрированы на нашем сайте, пожалуйста, авторизируйтесь. Сейчас Вы можете оставить свой отзыв, как незарегистрированный читатель. |
|