Що я пив з цих ось губ?
Ицхак Скородинский
|
Форма: Стихотворение
Жанр: Стихи на иностранных языках Объём: 133 строк Раздел: "Мир поэтики билингвы" Понравилось произведение? Расскажите друзьям! |
Рецензии и отзывы
Версия для печати |
|
Образ твій, що двоїться... Розділений був, чітко так... На тоді... І на зараз... Що залишилося в зараз - мене хвилювало... Але... ...Тінню безпам'ятною.... Ну, а... Все те, що між нами було – то здавалося – все це вже закрито навік і помре разом з тілом. Але... Спробуй, спробуй і ти! вік безсоння і... Блюз! - ти! – ти винна була – я хриплю – ти одна. І стискаючись в осипі сколків колючих... Розумію – закляк, щоб вижити викреслив із підсвідомості. ...На край світу тікав, і... Спивався, час даремний спаливши... Але... Спробуй, спробуй - і ти! так, щоб виразно – зірки! побачити зірки, і щоб... Щоб вони запалили у мглі цвіт очей твоіх місячний. ... Знову я чую слова що звивалися в небо, плескалися рибою в чорнім затоні. І як відблиски, відблиски ті, якнайлегші, текли по губах. Що я пив з цих ось губ?! і, навіщо мені це, навіщо? ...Шепочу, задихаючись, ти! опинилася права – ми... Друг іншому дихали деякийсь час, рятувалися іншому – друг... Ну, а після... Все, що після – це... Дурощі передзимові!!! світає. І... Ось вони, ритми на знову, заглушаючи блюз молотками відбійними рвуться крізь стіни, гуркотять переможно – - до- жи-ти, то-бі, до- лю- би-ти то-бі, до-тер- пііі! ти!!! ....І от так – цілий день шарудять в голові, допомагаючи, допомагаючи! дожити, дожити, дожити, до- жжжити... * * * Что я пил с этих губ? Твой двоящийся образ отчетливо так разделен был на тогда и сейчас… что осталось в сейчас волновало, но тенью, беспамятной тенью… а… что было меж нами – казалось – закрыто навек и умрет вместе с телом… но, поди, ж ты! бессонница… блюз… - ты! – была виновата – хриплю – ты одна… и сжимаясь под осыпью колких осколков, понимаю – закляк, чтобы выжить, вычеркивал из подсознанья… убегал на край света, спивался, сжигая, бесполезное время… Но, поди, ж ты! отчетливо – звезды! вижу звезды, они зажигались в глазах… облик твой странноцветный луною в окне… …и так явственно слышу слова, что свивались в клубок, и плескались, как рыбы в затоне… …и как блики, легчайшие блики текли по губам… Что я пил с этих губ?! и, зачем мне все это, зачем? …задыхаясь, шепчу, задыхаясь, что ты оказалась права – черновик моей жизни бездарен – мы просто спасались, мы какое-то время дышали друг другом, а после… все, что после – предзимняя блажь.… рассветает… И вот они, новые ритмы, заглушая мой блюз, молотками отбойными рвутся сквозь стены и грохочут победно – - до-жить, до-любить, до-терпеть! …и вот так – целый день, помогая, помогая дожить, дожить, дожить, дожить… © Ицхак Скородинский, 2008 Дата публикации: 15.05.2008 10:57:50 Просмотров: 3713 Если Вы зарегистрированы на нашем сайте, пожалуйста, авторизируйтесь. Сейчас Вы можете оставить свой отзыв, как незарегистрированный читатель. |
|
РецензииМаргарита Ротко [2008-05-15 19:01:39]
|
|