Сходження
Ицхак Скородинский
|
Форма: Поэма
Жанр: Экспериментальная поэзия Объём: 399 строк Раздел: "Мир поэтики билингвы" Понравилось произведение? Расскажите друзьям! |
Рецензии и отзывы
Версия для печати |
|
На вершині Джомолунгми поезії російської (напередодні Сходження) По-о-ое-е-ети! Сюди!!! Глянь! Та ні, ти глянь, глянь! Бачиш крапку – сліпучу.. Бачиш?! То – на вершині Джомолунгми поезії… Якої, якої? Авжеж, що російської – спиною до всіх, і над хмарами… Бачиш… Юна… Яка, така, юна?! А ось – така собі - Мориц… Старою стоїть!!! З льодорубом. * * * Сходження на літ вершок з восьми сходинок кам'яних Вперед-мови! Кожного разу, от, як починати цей ритурнель свій, я щиро дивуюся? На соковитих лугах поливних, сонм піїтів що пурхають, боже! їх крила в прозор кришталеві.. Дивися… Їх погляди – Щиро бездонні. А їх піруети… Гармонія звуку і кольору.. Смак їх чудовий… Це з їх медозборів, амброзією - мажуть по Вашим, читач мій, вустам… Перед їх Б.Г.-лепієм вибраних, я просто Хомо безхвостий… Проте… Пора вже збиратися і за відсутністю крил, або гелікоптера власного – у рюкзачку – тропоруб, крюки слів, зчленувань поетичних вірьовки, а в очумілій моїй голові - вітер строф очманілих.. Сходинка перша Це – елементарно, практично кожен, пригадавши чиюсь дивну мить і, протискуючи вірш в нескінченність, ось на цьому на самому місці може твір, або три …дцять таких напартачити… Нічого не поробиш, коли ти у джунглях закляк. Сходинка в двовірш Тут передгір'я – дивишся на вершину з надією – щоб, хоч щось, та побачити. …Далі йду обережно – Трясовина наскрізь усічених імпрешенів – запросто може мене засмоктати… Так і будеш, в японських сонетах - чотки хоку та танків по горло в болоті побулькувати… Тріо А ось з цим рядком все ясно – тут табір, перший базовий, у чагарниках стежок… Царство бардів, гітарного дзвону ї пісень.. Тут можна розслабитися. І залишитися навіки… Але, я!!! Я звідси не рушу без проблиску думки, так, без проблиску думки – про що?! І якщо це любов – як здурілий кидаюсь на скелі через пропасти сенсу, зриваючи лавини каменепадів скажених.. А за крок до вершини повинен… Я винен зірватися. …У банальний надрив Вірш намба фо-о-о Після цього, якщо чіпляючись чим можна, доповзеш до строфи, то, як снила риба, мариш …озером мариш хочеться, ух, черевом плюхнувшись – ДИХАТИ!!! Пентавірш Під п'ятою у п'ятої, назавжди ї навіки проклятої, тій — я, від сонця і снігу осліплий. …Майже осліплий. І до того ж – на лісовика більше схожий, чим на людину, проповзаю… Шоста – задісмертизирована у дусі сіоністського реалізьму. Так, проповзаю з шостої частини суші якраз до краплі Ізраїлю. Але і тут – ні волі, ні спокою, а градус тій, вічної стіни назавжди негативний, світ ірраціональний, тут КНИГА диктує ПОЕЗІЇ… Тут… Я переконую самого себе в тому, що в цій прекрасній країні все не можна і всім не треба. І я розвертаю простір під кутом 110 градусів… І що ж там? Не у лад, і не в склад, ну, а звідки?! З дитинства, авжеж, параноїк ричить – паразит. - Руки вгору *раку вниз, признавайся – сіоніст! Самий передостанній рубіж А ось з цією сходиною — ніяких таких заморок – у позі лотоса, зосередившись і насупившись весь, медитуючи, і хуль-цзу на грудях розірвавши, суть речей осягаючи, підстрибую… …Не злітаючи. До восьмої З цією просто – я хитрий, тягнув я її на вершину в своєму рюкзаку. Тут пов'яжемо метафоркою яскравою, яскравою, біля – пришпандорім риму зворотну, а після – перенесення у перескок, і додавши гачків красномовства – фокус-покус. І я на вершинці!!! А, от - відсіля і якщо, літдіагностік місцевий не заволочить місцевість туманом своїх міркувань, мі-мі-ку, я і зможу на сході побачити, десь, у вірт Лукомор'ї – пік Шевченка… У ноосфері поезії… Чарівної! УКРАЇНСЬКОЇ!!! І дорогу до неї, так виразно бачу тепер… Після слів всіх оцих. Добре – хоч спускатися не потрібно, від екрану довбешку свою відірвав, і… Додому. Раз-два і клік – і я удома. В глибинах пустелі біблейської … На Батьківщині внучка - в місцевих трущобах-хрущобах, нетанійогах. Все… Здох… Задубів і хроплю… ................. Русский вариант ................. На Джомолунгме поэзии русской. (в преддверии Восхождения) По-о-оэ-э-эты! Сюда!!! Глянь! Нет, ты глянь! Видишь точку – слепящую…. Видишь?! То – на вершине Джомолунгмы поэзии русской – спиною ко всем нам, и над облаками…. Видишь, Юнна…. Старушкой стоит. С ледорубом. * * * Восхождение на литвершинку из гряды восьмистрочий Преди-слов-и-йе! Каждый раз, перед тем, как начать ритурнель свой, я искренне так удивляюсь – ну, зачем? Вон, на сочных лугах поливных, сонм пиитов порхающих, боже! их крылья прозрачно хрустальны…. А взгляды… Посмотрите в их взгляды – они широки и бездонны… А их пируэты - … гармония звука и цвета…. А вкус…. Это с их медосборов амброзией машут по Вашим, читатель, губам…. Перед их Б.Г.-лепием избранных я просто хомо бесхвостый…. Однако, пора собираться и за неимением крыльев, или хотя бы… геликоптера личного – в старом моем рюкзаке – тропоруб, крючья слов, сочленений словесных веревки, а в шальной голове ветер строф поэтических…. Первостишие Это – элементарно, практически каждый, вспомнив чудное чье-то мгновение, и пролонгируя этот процесс в бесконечность может целый роман накропать…. Или три… дцать – тут тропиков властвует ярость…. Двустишие Здесь предгорье – глядишь на вершинку с надеждой – чтоб, хоть что-то увидеть бы…. Дальше иду осторожно – трясина усеченных импрэшенов – запросто может меня засосать – так и будешь потом до кончины…. Четки хокков и танков по горло в болоте… пробулькивать…. Трио А вот с этой строкою всё ясно – здесь лагерь, первый базовый, в зарослях троп…. Царство бардов, гитарного звона и песен…. Здесь расслабиться можно, здесь можно остаться навеки…. Но, я!!! Я не двинусь отсюда без проблеска мысли, да, без проблеска мысли – о чем?! Если это любовь – как безумный бросаюсь на скалы через пропасти смысла, срывая лавины камнепадов словесных…. А почти у вершины я должен, я просто обязан сорваться… в банальный надрыв…. Стих нимба фо-о-о. После этого…, если цепляясь чем можно, доползёшь до строфы, то, как снулая рыба, грезишь… озером, хочется, ох, брюхом плюхнувшись в воду – ДЫШАТЬ!!! И не в лад, и не в склад – ну, откуда?! …Из детства, параноик орёт – паразит. - Руки вверх, *опу вниз, признавайся – сионист! Пентастих Под пятою у пятой, навсегда и навеки прОклятой, той…. Я от солнца и снега ослепший – почти…, и к тому же – на лешего больше похожий, чем на человека, проползаю… Шестая – задисметризированная в духе сионистского реализьма. с шестой…. части суши в Израиль…. Но и здесь – ни покоя, ни воли, а градус той, вечной стены навсегда отрицателен, мир иррационален, здесь КНИГА диктует ПОЭЗИИ, здесь…. Я убеждаю самого себя в том, что в этой прекрасной стране всё нельзя и всем можно, и я разворачиваю пространство под углом 110 градусов, и вижу, как спаянные навеки, мимо трибун Главного Раввинатского Суда Справедливости идут стройными пуримскими колоннами творчески настроенные интеллигенты, а кто-то снова гундит им с высоты своего рукоположения. - Дорогие и не очень товарищи и дорогие наши господа! Сейчас, мимо нашей трибуны проходит, уже пятая по счету колонна литераторов. Это колонна действительных членов русскоязычной секции Союза Писателей Израиля, входящих в эту минуту в самое южное в мире литературное объединение «Среда Обетованная». Нашим славным товарищам и господам литераторам – Уу-а-а-ууу-аааа!!! Это раздаются радостные звуки шофара. Самый предпоследний рубеж А вот с этим стихом никаких заморочек – в позе лотоса, сосредоточившись, и… набычившись, весь, медитируя, и… хуль- цзу на груди разорвав, суть вещей постигая…. подпрыгиваю, не взлетая…. К восьмой. С этой просто – я хитрый, тащил я ее на вершину в своем рюкзаке. …Здесь повяжем метафоркой, возле – пришпандорим обратную рифму, а после – перенос, перескок, и прибавив крючков красноречья – фокус-покус…. И я на вершинке словесности русской!!! …Отсюда, если литдиагностик наш, местный не заволочёт местность эту туманом своих рассужданствий, я смогу на закате увидеть, где-то там… в Лукоморье волшебном, в районе седых Джималаев – Джомолунгму поэзии русской…. И путь к ней…. Так явственно вижу…. После слов и этих всех. Хорошо – хоть спускаться не нужно, от экрана башку оторвал и … домой… Раз-два-клик – и я дома, в глубинах библейской пустыни…. Я … на Родине внучка - в местных трущобах-хрущёбах…, нетаниёгах…. Всё…. Выдохся…. Сдох…. © Ицхак Скородинский, 2013 Дата публикации: 08.12.2013 12:42:32 Просмотров: 3293 Если Вы зарегистрированы на нашем сайте, пожалуйста, авторизируйтесь. Сейчас Вы можете оставить свой отзыв, как незарегистрированный читатель. |
|